Сделайте /зробіть будь ласка:__)

епітет — це засіб художньої образності, який підкреслює суттєву властивість певного предмета, явища, йому поетичної яскравості, індивідуалізуючи його.

порівнянням (лат. comparatio) називається словесний вираз, в якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим пред­метом, таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві.

метафора - це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними. на­приклад: вушко чашки, голівка часнику, ріка спогадів, во­гонь почуттів, час біжить, сонце усміхається, ліс спить. різновидом метафори є метафоричний епітет - художнє означення, яке образно характеризує якийсь предмет чи явище. наприклад: блискуча відповідь, колючий погляд, золоті руки, солодкі мрії.

гіпербола (перебільшення) – словесний зворот, у якому ознаки описуваного предмета подано в перебільшеному виді з метою звернути на них особливу увагу читача.

гіпербола (в перекладі з грецького - перебільшення) - це стилістична фігура, або художній прийом, який полягає в навмисному перебільшенні деяких властивостей зображуваного предмета або явища для створення більшої виразності і, відповідно, посилення емоційного впливу від них. гіпербола може проявляти себе в кількісному перебільшенні (наприклад, «ми не бачилися сто років») і втілюватися в образному вираженні (наприклад, «ангел мій»). це художній засіб виразності можна назвати тропом, так як гіпербола - це тільки перебільшення, вона лише виділяє, підкреслює ті чи інші властивості предмета чи явища, не змінюючи їх образного змісту.

анафора — єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій; -це єдинопочаток; одна з риторичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.

чому я так чому любов до тебе ві чому тебе забути я не в скажи мені, о милий! (маша ришитюк)

рефрен (від французького слова, що означає "повтор") — повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф. у пісні називається приспівом. у прозових творах рефрен — це фраза, яка повторюється час від часу, щоб наголосити певну думку, звернути на неї особливу увагу. чи я в лузі не калина була,

чи я в лузі не червона була?

взяли ж мене поламали

і в пучечки пов'язали —

така доля моя!

гірка доля моя!

чи я в полі не травиця була,

чи я в полі не зелена росла?

взяли ж мене покосили

і на сіно посушили!

така доля моя!

гірка доля моя!

чи я в полі не пшениця була,

чи я в полі не зерниста була?

взяли ж мене та й

і в снопики пов'язали —

така доля моя!

гірка доля моя!

не робіть поміток на моих сторінках.не загинайте мене по корінцю! адже я така гарненька та яскрава - щойно з типографії. для того, щоб я народилася, мене написав автор, потім надрукувала друкарка, перевірив редактор. художник намалював малюнки. а надрукували мене на папері, виробленому на фабриці із могутніх дерев.

ти бачиш, скільки праці багатьох людей зібралось в мені! а ти хочеш мене обмалювати? навіщо? я же можу стати в нагоді твоєму братику (чи сестричці).

і взагалі, потрібно берегти всі книжки, а не одну мене!

я уявляю прялю-чарівницю у гарному блакитному вбранні.вона гарна та розумна. у чарівниці є чарівна паличка.

1. Г

2. Б

3. Б

4. Д

5. Б

6. Д

7. А

8. Г

9. Б

10. В

11. Г

12. А

13. Б

14. Не знаю

15. В

16. Б

17. 1) А

2) Д

3) В

4) Б

18. 1) Б

2) А

3) В

19. Тому, що коли людина працює вона чогось обов'язково досягає, як наприклад бджола. А коли людина лінується, вона тільки марнує своє життя, вона нічого не досягне, як муха, яку всі не любили і завжди проганяли