Українська мова

Вопрос/Задача:

Напишіть текст на тему пригода у моєму дворі потрібно на завтра

Ответы на вопрос

Ответ
Ответ разместил: Гость

здавна існувало повіря,що раз на рік на івана купала ліси та поля сповнюються музикою дзвіночків.насправді вони завжди мовчать. а таку дзвінку назву отримали через форму віночка, пелюстки якого зрослися , утворивши крихітний дзвоник.

низькорослі,що стеляться землею,і стрункі,що високо піднімають свої волотеві суцвіття, сині й білі, рожеві й фіолетові, з різноманітними формами віночка, дзвоники завжди звеселяють серця людей ті в садах , і серед лісових трав.

Ответ
Ответ разместил: Гость

1.до словечка, до слів'ятка притулися, може так хоч мови рідної навчишся! 2. так мені бува не вистачає гордої тієї прямоти. 3. спиніться, будь ласка, спиніться, навколо, будь ласка, скоріш подивіться! 4.кожній людині личить усмішка та, мабуть, найбільше дівчатам. 5.у вас пробачте, як тепер живеться? 6.світ, на щастя, зачарований пі

 

Ответ
Ответ разместил: Гость

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!

люди зробили дуже ьагато поганого природі.

всьому світу треба просити пробачення у природи за те що вони будують заводи, фабрики, машини, викопують і ріжуть дерева, з а те що винищують її потроху. народжуються діти які дуже хворі, або шкіра в них як крильця у бабочок, чи алергія на все пібряд.

отже, людині треба вибачитись за все те що вона робить поганого природі!

за що потрібно просити вибачення? ? за те що вирубуємо ліси, розкидуємо сміття по вулицях міста й села, простити за те, що виносила на собі вона..всі горя і немае що б посадити дерево, вони його люди, бережіть !

Ответ
Ответ разместил: dlazech1979

вчора ми з хлопцями грали у футбол у нашому дворі. і раптом до нас прибігли дві дівчинки, які бавились на сусідньому дитячому майданчику: даринка, сестричка капітана нашої команди матвія, і її подружка юля. вони, переьиваючи одна одну, закричали:

  - хлопці! хлопчики! іть! там кошеня залізло на дерево, а злізти тепер боїться! воно таке маленьке! вона таке миле! біднесеньке! нявчить!

ми всі гуртом побігли туди, і побачили маленьке руде кошеня, яке тремтіло на дереві. воно вчепилось всіма чотрима лапами за гілку і тихесенько нявкало від страху.

матвій сказав:

  - гаразд, хлопці! давайте тваринці! сергійко та артем, підсадіть-но мене, будь

він  спритно ухопився за нижню гілку дерева, підтягнувся, і вже за кілька секунд був біля кошеняти. він простягнув руку, щоб узяти його, але кошеня злякано зашипіло і спробувало дряпнути матвія лапкою.тоді матвій крикнув хлопцям унизу:

  - киньте мені якусь куртку, чи щось таке!

  - я свою! тільки хай хтось кине! - даринка подала артемкові свою курточку, і артем влучним кидком відправив куртку просто у руки матвію.

матвій вчепився ногами за стовбур, взяв куртку двома руками, і раптовим  швидким рухом накрив нею кошеня. кошеня голосно і ображено нявкнуло. матвій обережно загорнув його у куртку, притиснув до грудей, і притримуючи однією рукою, почав спускатися з дерева.

поклавши кутрку на землю, діти повільно розгорнули її. кошеня якусь мить роззиралоя навкруги, а тоді раптом схопилося з місця, і сховалось у кущах.

і хоча воно ніяк не виявило своєї вдячності дітям, та все ж діти були щасливі, що змогли кошеняті.

Похожие вопросы

Вопросов на сайте: